Закономірності психічного розвитку в онтогенезі й дизонтогенезі: медичний та психологічний аспекти

Анотація

Встановлено, що типовий розвиток – онтогенез, у психології традиційно розглядається стосов-
но дитинства. Однак сучасна психологія розширює межі онтогенезу, охоплюючи увесь час життя
людини від зародження й до смерті. Натепер виокремлюють пренатальний (до народження) і по-
стнатальний (після народження) онтогенез. Констатовано, що його ключовою складовою частиною
є психічний онтогенез, найбільша інтенсивність якого спостерігається у дитячому та підлітковому
віці, коли формуються окремі психічні функції й особистість. З методологічних позицій поняття
«онтогенез» пов’язане з комплексом проблем психології розвитку: соціальною ситуацією розви-
тку; віковою періодизацією й кризами розвитку; тимчасовими рамками розгортання онтогенезу і
його етапів; впливом фактора індивідуальності на специфіку проявів онтогенезу на різних етапах;
методами дослідження проявів онтогенезу в різні вікові періоди. Констатовано, що у клінічній пси-
хології «дизонтогенез» розглядається як порушення психічного розвитку, що виникає в будь-якому
віці й триває упродовж життя людини, а дизонтогенії можуть проявлятися як хворобливі стани,
обумовлені порушенням розвитку організму й особистості (на різних вікових етапах). Встановлено,
що головним критерієм дизонтогенезу є дефект, викликаний генетичними (хромосомними зміна-
ми, генними мутаціями) або негенетичними (інфекціями, інтоксикаціями, травмами тощо) фак-
торами. Доведено, що категорією, яка характеризує всі типи розвитку – і типового, і атипового, є
загальні закономірності психічного розвитку.