Методологічні орієнтири екзистенціально-суб’єктного підходу до дослідження комунікативної діяльності у дошкільників із затримкою психічного розвитку

Анотація

З’ясовано, що об’єднуючою ознакою сучасних підходів до розуміння комунікативної діяльності є екзистенціально-онтологічний, аксіологічний, екзистенціально-смисловий виміри, що відповідають інтерсуб’єктній парадигмі психологічного пізнання і взаємодії людей. Використання екзистенціально-суб’єктного наукового підходу дало можливість, по-перше, з’ясувати значення дослідження діалогу як екзистенціальної події; по-друге, визначити, що осягнення інтер-, інтрасуб’єктного та парасоціального виміру комунікативної діяльності дитини та її психічних, душевних і духовних виявів вимагає нетрадиційної – екзистенціально-онтологічної, органічно-духовної методології розуміння і інтерпретації феноменів. Для дослідження цілісної функціональної структури комунікативної діяльності у вимірі Я-Інший (Я-Інший Я) і закономірностей її реалізації була обґрунтована методологія дослідження: когнітивна, герменевтична, наративна, екзистенціальна. Теоретично обґрунтовано основоположні принципи дослідження комунікативної діяльності у вимірі Я-Інший (Я-Інший Я): структурно-генетичний, суб’єктності, культурного контекстуалізму, онтологічного конструктивізму, інтеграції, єдності методологічних, діагностичних, корекційно-розвивальних і психокорекційних інтервенцій; диференціального підходу.