КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ СКЛАДНИМИ ПОРУШЕННЯМИ РОЗВИТКУ В УМОВАХ НУШ

Анотація

У статті здійснено теоретико-методологічне обґрунтування концептуальних засад організації освітнього середовища для дітей зі складними порушеннями розвитку в умовах Нової української школи з позицій сучасних педагогічних, психологічних підходів.

Мета статті полягає в обґрунтуванні системи концептуальних засад проєктування та функціонування освітнього середовища як цілісного чинника психічного розвитку, компенсації порушень і соціалізації дітей зі складними порушеннями розвитку відповідно до цінностей і принципів Нової української школи.

У дослідженні застосовано методи аналізу, синтезу, порівняння й узагальнення вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних та спеціально-педагогічних джерел, а також здійснено концептуальний аналіз положень Нової української школи, культурно-історичної теорії розвитку, особистісно-орієнтованого, діяльнісного і системного підходів та сучасних доказових освітніх практик роботи з дітьми зі складними порушеннями розвитку.

Результати дослідження засвідчили, що складні порушення розвитку мають інтегративну особливість, зумовлену поєднанням кількох первинних психофізичних порушень, які виявляються у системних порушеннях основних сфер розвитку, труднощах в навчальній діяльності та ускладнюють соціалізацію дитини. Визначено, що ефективність корекційно-розвивальних впливів на розвиток дитини залежить від якості організації освітнього середовища.

Обґрунтовано систему концептуальних засад організації освітнього середовища, що визначають методологічні орієнтири його проєктування та функціонування, зокрема середовищну детермінованість психічного розвитку, системність і цілісність, компенсаторну спрямованість, участь дитини у діяльності, комунікативну доступність, емоційну безпеку, індивідуалізацію через гнучке проєктування середовища та інтеграцію освітніх, корекційно-розвивальних і реабілітаційних впливів.

Висновки полягають у тому, що науково обґрунтоване, структуроване й внутрішньо узгоджене освітнє середовище є провідним чинником розвитку, компенсації порушень, зниження ризиків вторинних та третинних порушень і забезпечення соціальної участі дітей зі складними порушеннями розвитку в умовах Нової української школи.