ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОСВІДУ У ДОШКІЛЬНИКІВ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ В ПРОЦЕСІ ВТОРИННОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Анотація

Проблема соціалізації дітей актуалізується з віком дитини, що входить у новий простір життя – дошкільне дитинство, в якому формується сприйняття довкілля та оточуючих, чуттєво-образні способи пізнання, набуття соціального досвіду. У педагогіці під соціалізацією розуміють оптимізацію взаємин особистості дитини й групи, зближення мети їхньої діяльності, ціннісних орієнтирів, засвоєння індивідом норм і традицій групи, входження в її структуру.

Результатом соціалізації є соціальний досвід дитини. В його структуру входять такі компоненти: компонент, що відображає прагнення, бажання, орієнтацію людини на придбання нових соціальних знань, умінь і навичок; когнітивний (у ряді робіт він позначений як пізнавальний або інформаційний) компонент, представлений у вигляді соціальних знань, уявлень, понять, суджень про явища соціальної дійсності; емоційно-ціннісний компонент, сутність якого становлять ціннісні орієнтири, соціальні установки й спрямованість особистості на придбання соціального досвіду; діяльнісний (поведінковий) компонент, в основі якого лежить практична готовність особистості у вигляді сформованих соціальних знань і уявлень до реалізації відповідних умінь і навичок.

Кожний з компонентів соціального досвіду дітей з порушенням зору характеризується своєрідними особливостями, що детермінують соціалізацію дошкільників з порушенням зору.

Метою статті є висвітлення напрямів роботи з розвитку соціальних навичок, підвищення соціально-психологічної компетентності дітей. Від того, наскільки успішно буде проходити становлення особистості дитини в групі, залежать її можливості інтеграції в суспільство в майбутньому.