СТАН СФОРМОВАНОСТІ ПЛАВНОСТІ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАЇКАННЯМ

  • Наталія Бабич Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна
  • Катерина Тичина Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна
  • Тетяна Хомик Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна
  • Світлана Логвиненко Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна
  • Вікторія Ільчук Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна
Ключові слова: плавність мовлення, діти, старший дошкільний вік, заїкання, стан сформованості

Анотація

У статті розглядаються особливості розвитку мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням в умовах повномасштабної війни в Україні. Проаналізовано вплив психоемоційного стресу на дихальну регуляцію, координацію артикуляції та їхній вплив на темпо-ритмічну організацію мовлення і його плавність. Встановлено, що порушення темпу, ритму, інтонації, паузування та недостатня тривалість спрямованого видиху призводять до нерівномірності мовленнєвого потоку, частих запинок та м’язового напруження у дітей із заїканням. На основі сучасних досліджень виділено ключові компоненти темпо-ритмічної складової мовлення та визначено їхні нормативні характеристики для старшого дошкільного віку.

Запропоновано методику визначення стану сформованості плавності мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням, що містить дослідження фізіологічного та мовленнєвого дихання; темпо-ритмічної складової мовлення; а також аналіз рівномірності темпу мовлення, частоти та характеру мовленнєвих запинок, наявності нервово-м’язового напруження й стабільності спрямованого видиху.

За результатами досліду було констатовано порушення фізіологічного та мовленнєвого дихання, що призводять до труднощів у регуляції повітряного потоку, напруження голосового апарату, зупинки, повтори та зниження інтонаційної виразності. Виявлено недостатню сформованість дихальної функції, що ускладнює мовленнєвий процес і поглиблює вторинні прояви заїкання та негативно впливає на комунікативну активність. Дослідження також засвідчує наявність нерівномірного темпу мовлення, різних видів мовленнєвих запинок, а також порушення узгодженості дихання та артикуляції. Все означене поєднується з нервово-м’язовим напруженням і нестабільною тривалістю видиху, що знижує плавність та виразність висловлювань.

Опираючись на виявлені особливості автори визначили основні напрями логопедичного супроводу: дихальна гімнастика з елементами фонаційного навантаження; логокорекційна робота із м’язовою напругою; розвиток темпо-ритмічної складової мовлення; формування навичок самоконтролю та мовленнєвого планування; зниження мовленнєвої тривожності та страху перед мовленням; робота з батьками/родиною.

Посилання

Особлива дитина: навчання і виховання. №3(119). 2025. с. 218-236

Опубліковано
2025-10-30
Як цитувати
Бабич, Н., Тичина, К., Хомик, Т., Логвиненко, С., & Ільчук, В. (2025). СТАН СФОРМОВАНОСТІ ПЛАВНОСТІ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАЇКАННЯМ. Особлива дитина: навчання і виховання, 119(3), 218-236. https://doi.org/10.33189/ectu.v119i3.276