ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОГРАМИ КОРЕКЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВ У ДОРОСЛИХ ОСІБ ІЗ НАБУТОЮ ВТРАТОЮ ЗОРУ

Анотація

Мета статті полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні авторської програми корекції депресивних станів у дорослих осіб із набутою втратою зору та визначенні її концептуальних засад, принципів побудови, змістових компонентів і напрямів корекційно-реабілітаційної роботи. Дослідження має теоретико-методичний характер. У процесі його підготовки використано методи теоретичного аналізу наукових джерел, узагальнення та систематизації підходів до супроводу осіб із порушеннями зору, а також структурно-функціональне моделювання змісту програми. Методологічну основу становлять системний, біопсихосоціальний, корекційно-реабілітаційний і міждисциплінарний підходи, що дають змогу розглядати депресивні стани після втрати зору як чинник, пов’язаний не лише з емоційним переживанням втрати, а й з адаптацією, самостійністю, соціальною участю та включенням особи в реабілітаційний процес. У результаті обґрунтовано зміст авторської програми «Шлях до відновлення: подолання депресії при втраті зору», яка розглядається як складова комплексного психолого-педагогічного та реабілітаційного супроводу дорослих осіб із порушеннями зору. Визначено її основні компоненти: діагностичний, корекційний, освітньо-інформаційний, підтримувальний та інтеграційний. Розкрито модульну структуру програми, що охоплює стабілізацію та мотивацію, когнітивну реструктуризацію, поведінкову активацію та соціальну інтеграцію, профілактику рецидивів і планування майбутнього. Показано, що програма спрямована не лише на послаблення депресивних проявів, а й на розвиток емоційної саморегуляції, формування адаптивних копінг-стратегій, підтримку самостійності, прийняття соціальної підтримки та поступове відновлення активної участі особи в життєдіяльності. Зроблено висновок, що запропонована програма має інтегративний характер і виразну адаптаційно-реабілітаційну спрямованість. Її застосування може сприяти підвищенню якості комплексного супроводу дорослих осіб із набутою втратою зору, а подальші дослідження доцільно спрямувати на емпіричну перевірку ефективності програми в індивідуальному, груповому та дистанційному форматах.