ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ АНТИЦИПАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ТА СТРУКТУРИ СТРАХІВ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Анотація

У статті теоретично обґрунтовано та емпірично виявлено деструктивні закономірності розпаду часової організації психіки у дітей молодшого шкільного віку з порушеннями слуху та інтелектуального розвитку в умовах воєнного стану. Мета дослідження полягає у розкритті специфіки трансформації дитячих побоювань під впливом дефіцитарності прогностичних функцій та експериментальній перевірці адаптивної технології психоемоційного відновлення особистості. Діагностичний комплекс охоплював якісний аналіз обмежень стандартизованої шкали тривоги HADS, застосування проєктивної техніки «Мапа страхів» для візуалізації просторово-тематичних векторів хвилювань, скринінг невротичних тілесних проявів та методи математичної статистики (критерії Спірмена, Манна-Вітні). Встановлено, що хронічний воєнний стрес викликає феномен паралогічного прогнозування, за якого неможливість опредметнення безпечного майбутнього генерує генералізовану тривогу. Доведено нозологічну диференціацію переживань: для осіб із сенсорним дефіцитом властива гіперчутливість до світлових спалахів та вібрацій середовища через компенсаторну зорову орієнтацію, тоді як в осіб із ментальними розладами домінує дифузний афект без конкретного джерела загрози. Емпірично зафіксовано соматичний скид психоемоційного напруження у формі невротичних тиків обличчя та плечового поясу у 45% обстежених, розлади сну та ситуативний мутизм. Доведено непридатність опитувальника HADS для досліджуваного контингенту в 65% випадків через надмірну семантичну складність і статичність. Апробовано авторську багаторівневу модель цифрової стабілізації (ігровий прогностичний тренажер, жестомовний інтерфейс, родинна корегуляція), яка забезпечила зниження тривожності у 40% дітей. Отримані висновки обґрунтовують перехід від статичного діагностування до предиктивно-орієнтованих динамічних технологій реабілітації дітей у кризовий період.