ВИМІРЮВАННЯ БАЗОВИХ ЕМОЦІЙНИХ РЕАКЦІЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ: КРОКИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Найвразливіше населення у всьому світі – це діти, особливо коли існує реальна загроза повітряних тривог, небезпек під час війни. Серед базових емоційних реакцій на такі жахливі події в українському сьогоденні тривожність і страхи характеризуються захисною природою і особливостями. Вивчення специфіки тривожності і страхів у дітей з особливими освітніми потребами здійснюються з урахуванням теорій соціальної психології воєнного часу, балансу сил, психології стресу, травм війни, реалістичності, раціонального вибору та ін., з включенням їхнього впливу на розвиток особистості, реакції на фрустраційні ситуації, впливу на мотивацію поведінки у призмі концепції екологічного емоційного благополуччя. За таких умов тривожність визначаємо як схильність до переживання емоційного хвилювання в ситуаціях невизначеної загрози, страх – інтенсивна негативна емоція у зв’язку з небезпекою (уявною чи реальною). Такі стани у вразливої дитячої когорти з особливими потребами набуваються і мають свою специфіку і особливості (категорійну, вікову, гендерну та ін.). Важливо, щоб в умовах війни ці стани не набули патологічних ознак, вчасно діагностувалися, пропрацьовувалися, особливо у найвразливішої категорії населення. Мета – ознайомлення з першими етапами констатувального дослідження (підготовчий, дослідницький) з конкретизацією окремих методик дослідження тривожності і страхів у дітей з особливими потребами. Процес констатувального етапу дослідження охоплює організаційні, емпіричні методи й методи обробки даних, а також інтерпретаційний метод виявлення структурних елементів діагностичної методики. Висновки. Представлено приклад діагностичної методики для дітей 3–5 років (україномовна версія) на основі опитувальника наставника за основними характеристиками SCAS (Susan H. Spence, 1998), які визначають симптоми тривожності. Визначено діагностичні критерії загальної тривожності й страхів за фізіологічними, емоційно-поведінковими, когнітивними реакціями. Складено «Узагальнену мапу страхів дітей з особливими потребами під час війни» з урахуванням: типу страху (фізичний, соціальний, екзистенційний), рівня його прояву (інтенсивність, частота), соціального фону (стан родини, досвід переселення, наявність підтримки) тощо. Констатовано, що своєчасна діагностика, підтримка безпечного середовища та залучення родини потребує вчасної психодіагностики фахівців, адаптивних втручань, психоедукації, що є критичними чинниками зниження психоемоційного функціонування у дітей, задоволення їхніх потреб у безпеці.