СИМВОЛІКА КОЛЬОРУ В АРТТЕРАПІЇ: ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СПРИЙНЯТТЯ ОСОБАМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз символіки кольору в арттерапії, проаналізовано її значення для психоемоційного розвитку осіб з особливими освітніми потребами (ООП). Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні символіки кольору в арттерапії та визначенні її значення для психоемоційного розвитку осіб з особливими освітніми потребами. Використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел з психології, арттерапії, нейропсихології та культурології; порівняльно-історичний метод для вивчення змін у культурних і гендерних кодах кольору; контент-аналіз праць, присвячених особливостям сприйняття кольору в дітей з аутистичним спектром, РДУГ та інтелектуальними порушеннями; системно-структурний метод для узагальнення властивостей кольору як сенсорного та символічного компонента арттерапії; інтерпретаційно-аналітичний метод для формування принципів трактування колірної символіки в корекційно-розвивальній роботі.

Обґрунтовано психофізіологічні, культурно-історичні й особистісні аспекти сприйняття кольору, окреслено місце кольору в теоретичних моделях арттерапії дітей з особливими потребами. Розкрито подвійний статус кольору як сенсорного стимулу й символічної мови, що опосередковує переживання, пов’язані з тривогою, агресією, безпекою, довірою, надією. Окрему увагу приділено історичній мінливості гендерно-культурних кодів кольору, зокрема трансформації уявлень про рожевий, блакитний і фіолетовий кольори в європейській традиції та значенню цих змін для інтерпретації дитячої творчості в умовах спеціальної та інклюзивної освіти. Теоретично обґрунтовано психологічні особливості сприйняття кольору в дітей з розладами аутистичного спектра, РДУГ та інтелектуальними порушеннями, підкреслено ризики прямолінійного трактування колірних виборів без урахування індивідуального й соціального контексту. Наголошено, що колірні преференції можуть відображати не лише емоційний стан, а й сенсорні потреби, досвід взаємодії з довкіллям і культурні впливи, що є важливим у роботі з дітьми різних категорій ООП. Запропоновано систему принципів інтерпретації символіки кольору в арттерапії, серед яких індивідуалізованість, культурна чутливість, контекстуальність і поєднання діагностичного та корекційного підходів. Зазначено, що застосування цих принципів дає змогу підвищити ефективність арттерапевтичних методик та інтегрувати їх у сучасні програми спеціальної й інклюзивної освіти, забезпечуючи більше розуміння емоційних станів дітей та підтримку їхнього розвитку.