ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХОТРАВМИ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Анотація
Зроблено спробу з’ясувати особливості прояву психотравми у дітей з особливими освітніми потребами (ООП) порівняно з дітьми з нормотиповим розвитком (НР) методом клінічного інтерв’ю з елементами спостереження. Метою дослідження є виявлення особливостей прояву психотравми у дітей з особливими освітніми та визначення чинників, що впливають на рівень їхньої психологічної стійкості (резильєнтності). У процесі роботи було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів. Теоретичні методи містили аналіз і систематизацію наукових джерел з проблематики психотравми та особливостей психофізичного розвитку дітей з ООП. Емпірична частина ґрунтувалася на спостереженні за поведінкою дітей у навчально-виховному та соціальному середовищі, бесідах із батьками та педагогами, застосуванні методу клінічного інтерв’ю з елементами спостереження, спрямованого на оцінку емоційного стану, рівня тривожності, проявів поведінкових реакцій, моделей соціальної поведінки та рівня соціальної дезадаптації.
В ході дослідження доведено, що діти з ООП характеризуються нижчим базовим рівнем психологічної стійкості до травматичних подій, що зумовлено як впливом кризових ситуацій, зокрема війни, так і специфічними особливостями їхнього інтелектуального та особистісного розвитку. Встановлено, що для цієї категорії дітей притаманна підвищена залежність від зовнішніх умов за недостатнього розвитку внутрішніх механізмів регуляції, що проявляється у труднощах самостійного подолання емоційного напруження, високій чутливості до змін у середовищі та вираженій потребі у структурованій підтримці дорослих. Доведено, що за умови створення безпечного середовища та надання індивідуальної допомоги діти з ООП здатні демонструвати позитивну динаміку у формуванні адаптивних стратегій і поступове підвищення рівня резильєнтності.
У порівнянні, діти з нормотиповим розвитком вивляють вищий рівень спонтанної стійкості до психотравми, що виражається у здатності конструктивно долати фрустрацію, відновлювати довіру до оточення, зберігати емоційну рівновагу та гнучкість поведінкових реакцій. У них швидше відновлюються когнітивні функції та підтримується соціальна активність навіть за умов помірного чи достатнього рівня травматичного впливу.
Результати дослідження актуалізують потребу у розробці спеціально адаптованих психодіагностичних інструментів та індивідуальних психокорекційних програм для дітей з ООП. У перспективі дослідження полягає у визначенні та впровадженні ефективних напрямів психологічної підтримки, що сприятимуть зміцненню резильєнтності та розвитку адаптивних стратегій у дітей з особливими освітніми потребами.
Посилання
Особлива дитина: навчання і виховання. №3(119). 2025. с. 178-192