ВИТОКИ ТА СТАНОВЛЕННЯ ЛОГОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: ВІД ДАВНИНИ ДО ПОЧАТКУ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ (ДО 1960-Х РР.)

Анотація

Статтю присвячено історико-науковому аналізу витоків і процесу становлення логопедичної допомоги особам із особливими освітніми потребами. Автор розглядає розвиток уявлень про мовлення і його порушення в античній, середньовічній та європейській традиції, акцентуючи увагу на внеску видатних мислителів того часового періоду – Гіппократа, К. Галена, Плутарха, Демосфена, Я. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Песталоцці. Окрему увагу приділено вивченню перших етапів становлення логопедичної освіти в Україні, які відбувалися завдяки дослідженням та діяльності І. Сікорського, А. Гольдмана, Р. Краєвського та інших вчених, а також розвитку спеціальних закладів освіти. Мета статті – проаналізувати філософсько-медичні, психолого-педагогічні та інші передумови формування логопедичної науки, з’ясувати особливості її початку інституціоналізації в Україні до середини ХХ століття. Для досягнення цілей статті було застосовано такі методи дослідження: історико-аналітичний, порівняльний, біографічний та контекстуальний методи, що дали змогу реконструювати хронологію витоків та становлення логопедичної допомоги особам із особливими освітніми потребами від стародавніх часів до початку 1960 рр. та висвітлити внесок окремих постатей у формування наукових основ логопедії. Результати. У дослідженні простежується обґрунтування міждисциплінарного характеру логопедії, визначено ключові ідеї, що стали підґрунтям для становлення цієї галузі знань, виявлено тенденції та умови інституціоналізації логопедичної допомоги в Україні. Підкреслено значення європейського інтелектуального впливу на українську логопедичну традицію. Висновки дослідження підкреслюють необхідність вивчення та збереження історико-наукової спадщини для подальшого розвитку логопедичної освіти, удосконалення професійної підготовки фахівців та осмислення національного досвіду в умовах сучасних трансформацій.