До питання створення універсальних освітніх програм для дітей з особливими мовленнєвими потребами (продовження; частина 2)

Анотація

Інноваційне наукове бачення в галузі спеціальної освіти полягає у впровадженні нових підходів
з метою гуманізації сфери соціономічних професій, удосконалення навчання дітей з особливими
освітніми потребами (ООП) в умовах інклюзії, у тому числі розробленні оновленого курикулуму,
спрямованого на задоволення наявних потреб конкретної дитини, з відповідною організацією освіт-
нього середовища (створення індивідуальної програми розвитку; адаптація, модифікація шкільних
програм; збільшення часу на опанування навчального матеріалу; залучення до підтримки міждис-
циплінарної команди фахівців; застосування допоміжних засобів навчання тощо).
Досить чисельною категорією дітей з ООП є молодші школярі з особливими мовленнєвими потре-
бами, які, хоч і здобувають цензову освіту, навчаючись за типовими загальноосвітніми програма-
ми, мають специфічні порушення як усного, так і писемного, як імпресивного, так і експресивного,
як зовнішнього, так і внутрішнього мовлення, а також своєрідне протікання інших вищих психічних
функцій – гнозису, праксису, мнестичних і мисленнєвих процесів, емоційно-вольової сфери, що,
своєю чергою, потребує характерологічного наповнення освітніх програм, з урахуванням наявних
труднощів і рівнів підтримки.
Саме тому нами, відповідно до системно-синергетичного принципу, розроблені універсальні освітні
структуровані та водночас дисипативні нелінійні програми (адаптаційно-ігровий цикл – 1–2 класи,
основний цикл – 3–4 класи Нової української школи), якими передбачено урахування пропедев-
тичних, навчально-виховних і корекційно-розвивальних завдань, що враховують сучасні тенденції
спеціальної освіти на всіх рівнях, дозволяють простежити горизонталь міждисциплінарних діалогів,
забезпечують наступність між дошкільною та шкільною ланкою, складають базис адаптаційного
циклу (5–6 класи) та базового предметного навчання (7–9 класи).
Нами були використані методи теоретичного рівня дослідження (аналіз, синтез, систематизація,
генералізація, індуктивний і дедуктивний), а також емпіричні логопсиходіагностичні методи.