РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЖЕСТОВОЇ МОВИ У СПЕЦІАЛЬНІЙ ОСВІТІ

Анотація

У статті висвітлено перебіг, ключову проблематику та результати Всеукраїнського науково-методичного семінару «Від освітньої мрії – до педагогічної практики: розвиток української жестової мови у спеціальній освіті», що відбувся 23–24 квітня 2026 року на базі КЗО «Криворізька спеціальна школа «Сузір’я» ДОР». Захід об’єднав понад 70 провідних науковців, педагогів-практиків, перекладачів та представників громадських організацій (УТОГ, ГО «Об’єднання нечуючих педагогів», ГС «Освіторія» тощо) з метою консолідації зусиль задля розбудови безбар’єрного та лінгвістично доступного освітнього середовища в Україні. Центральну увагу приділено статусу української жестової мови (УЖМ) як фундаментального інструменту комунікації, навчання та соціокультурної ідентифікації нечуючих здобувачів освіти. Мета – висвітлити результати, хід проведення та ключові здобутки заходу. Методи: науково-теоретичні методи (стратегічне планування, моделювання, проєктування, термінологічний аналіз, уніфікація, узагальнення педагогічного досвіду), емпіричні методи, що впроваджуються безпосередньо в освітній процес (педагогічний експеримент, спостереження, аналіз педагогічного досвіду, аналіз результатів діяльності, метод соціально-педагогічної взаємодії, метод професійного обміну та експертного оцінювання). Результати: у контексті євроінтеграційного курсу України обґрунтовано необхідність упровадження цілісної Стратегії формування жестомовної політики в освіті, що базується на принципах доказової педагогіки, мінімальних стандартах щодо жестових мов; проаналізовано практичні інновації та авторські методики провідних фахівців галузі спеціальної освіти; окреслено шляхи подолання термінологічного дефіциту в УЖМ через розробку та верифікацію «Предметного жестівника» (експеримент розрахований на 2025–2029 рр.), а також застосування адаптованої лінгвістичної термінології, яка враховує специфіку морфології візуально-просторової системи порівняно зі словесною мовою; розглянуто сучасні технологічні тренди в сурдопедагогіці, зокрема інтеграцію штучного інтелекту та цифрових сервісів для генерації візуальних матеріалів і вправ, створення інтерактивного контенту та посібників із системними QR-кодами; зафіксовано виклики діяльності спеціальних закладів в умовах воєнного стану, адаптацію дітей-переселенців за кордоном та досвід збереження безперервності навчання. Матеріал має високу практичну цінність для методистів, сурдопедагогів, науковців та управлінців у сфері інклюзивної та спеціальної освіти.