ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СЕНСОМОТОРНОГО РОЗВИТКУ ТА СТАНОВЛЕННЯ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ПІСЛЯ КОХЛЕАРНОЇ ТА СТОВБУРОМОЗКОВОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ

Анотація

У статті представлено наукове обґрунтування взаємозв’язку сенсомоторного розвитку та становлення мовлення у дітей після кохлеарної та стовбуромозкової імплантації, а також визначення значення сенсомоторних чинників у процесі сурдологопедичного супроводу. Методи дослідження передбачали теоретичний аналіз сучасних наукових джерел у галузі сурдопедагогіки, логопедії, медицини, нейропсихології та сенсорної інтеграції, узагальнення практичного досвіду роботи з дітьми після імплантації, а також порівняльний аналіз особливостей їх сенсомоторного та мовно-мовленнєвого розвитку. Результати дослідження засвідчили, що розвиток мови та мовлення у дітей після імплантації залежить не лише від якості слухового сприймання, а й від рівня сформованості сенсомоторних функцій. Встановлено, що порушення вестибулярної та пропріоцептивної систем можуть впливати на постуральний контроль, моторне планування, регуляцію поведінки та увагу, що, у свою чергу, ускладнює процес формування мовлення. Обґрунтовано, що недостатній рівень сенсомоторної інтеграції може виступати чинником уповільнення розвитку мовленнєвих навичок та їх нестійкості. Визначено, що включення рухових, ритмічних і тілесно-орієнтованих компонентів у структуру логопедичних занять сприяє підвищенню ефективності формування мовлення та комунікативної діяльності. Доведено, що сенсомоторний розвиток є важливою основою становлення мовлення у дітей після імплантації, а інтеграція сенсомоторних підходів у логопедичний супровід дозволяє забезпечити більш цілісний та результативний розвиток дитини.