ОСОБЛИВОСТІ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ З ДИЗАРТРІЄЮ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Анотація

Статтю присвячено питанню вивчення особливостей підтримки дітей з дизартрією в освітньому середовищі. На основі аналізу структури комунікативної компетентності, яка складається з чотирьох компонентів (лінгвістичного, соціолінгвістичного, стратегічного і дискурсного), виявлено їхню кореляцію зі станом розвитку кожної сфери життєдіяльності й функціонування дитини (фізичної, мовленнєвої, когнітивної, емоційно-вольової і соціальної), обґрунтовано особливості її формування в умовах нейромоторного дефіциту у дітей з особливими мовленнєвими потребами з огляду на національний та зарубіжний досвід. Визначено сутність поняття «дизартрія», що полягає у недостатності іннервації мовленнєвої мускулатури внаслідок органічних уражень здебільшого центральної нервової системи, і проявляється через дефіцит розбірливості мовлення або неможливість його продукування (анартрія) дитиною та розпізнавання його змісту оточуючими, що призводить до виникнення труднощів опанування знань у закладі освіти. Здійснено аналіз п’ятиступеневої шкали, що репрезентована у контексті Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності і здоров’я для дітей і підлітків (МКФ-ДП), аналізі принципу «розбірливості мовлення» Ж. Тардьє, що дало змогу розробити критерії визначення ступеня прояву труднощів комунікації. Репрезентовано кожен зі ступенів прояву означених труднощів з огляду на розроблені критерії, опора на які уможливлює визначення особливостей вимови, міміки, голосу, просодії, читання, письма; дає змогу встановити закономірності їхнього прояву в різних умовах (при втомі, метеозмінах, необхідності користуватися новою інструкцією до завдання або перейти до виконання нового завдання та ін.); сприяє врахуванню особливостей когнітивного, емоційно-вольового функціонування, які можуть створювати бар’єр в успішному опануванні знань і взаємодії. Розроблено рекомендації, що спрямовані на успішне формування комунікативної компетентності дітей з дизартрією в освітньому середовищі та подолання освітніх труднощів. Визначено перспективи подальшого наукового пошуку, що полягають у розробленні і впровадженні персоналізованих програм, підґрунтям яких виступає індивідуальний нейро-психо-лінгво-синергетичний механізм виникнення дефіциту функції мовлення нейромоторного характеру та його аналіз з точки зору психолінгвосинергетичного підходу.