Особливості діяльнісно-поведінкового компонента соціалізованості молодших школярів з інтелектуальними порушеннями

Анотація

У статті висвітлюються особливості та рівні сформованості діяльнісно-поведінкового компонента
соціалізованості молодших школярів з інтелектуальними порушеннями. Діяльнісно-поведінковий
компонент соціалізованості характеризує сукупність практичних дій і вчинків, завдяки яким інди-
від реалізує сформовані когнітивно-усвідомлювальний, мотиваційно-ціннісний, емоційно-регуля-
тивний компоненти соціалізованості. Показниками рівня сформованості діяльнісно-поведінкового
компонента соціалізованості є дотримання молодшим школярем загальноприйнятих правил со-
ціальної взаємодії, морально-етичних аспектів поведінки у стосунках з «іншими», комунікативні
уміння особистості, самостійність, активність, ініціативність і самоконтроль. На констатувальному
етапі дослідження було використано теоретичні, емпіричні та статистичні методи дослідження. На
основі теоретико-експериментального дослідження діяльнісно-поведінкового компонента соціалі-
зованості виділено низький, середній та високий рівні сформованості. Встановлено, що більшість
молодших школярів з інтелектуальними порушеннями мають низький та середній рівень сфор-
мованості діяльнісно-поведінкового компонента соціалізованості, високого рівня встановлено не
було. Молодшим школярам з інтелектуальними порушеннями властива недостатність самоконтро-
лю, їх поведінка часто суперечить соціальним нормам; дітям характерні порушення соціальної взаємодії,
зниження здатності до виразу власних переживань у соціально-схвалюваних формах; со-
ціальна байдужість та пасивність. Натомість більшість молодших школярів мають середній рівень
діяльнісно-поведінкового компонента соціалізованості, вони демонструють ситуативну здатність
до самоконтролю, їм властива соціально-нормативна поведінка. Порушення емоційних реакцій
за параметрами сили та інтенсивності властиве молодшим школярам в емоціогенних ситуаціях,
вони здатні до вербалізації та демонстрації власних переживань у соціально-схвалюваних формах,
можуть функціонувати як активна суспільна істота з дотриманням соціальних норм, які розгляда-
ються дітьми як абсолютні та непорушні. Результати проведеного теоретико-експериментального
дослідження діяльнісно-поведінкового компонента соціалізованості молодших школярів з інтелек-
туальними порушеннями вказують на важливість розробки структурно-функціональної моделі їх
соціалізації в умовах позашкільної освіти, адже середовище позашкільної освіти дозволяє створити
умови для успішної діяльності та спілкування таких дітей за інтересами.