СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕРЕЖІ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИХ ЦЕНТРІВ УКРАЇНИ

Анотація

Дана стаття розкриває актуальні, проблематичні аспекти розбудови та розвитку системи інклюзивно-ресурсних центрів. Особлива увага присвячується аналізу таких понять, як інклюзивно-ресурсний центр, психолого-педагогічний супровід, психолого-педагогічні послуги і корекційно-розвиткові послуги .

Наголошено на суті провідної моделі інклюзивно-ресурсних центрів Канади як зразка дієвого зарубіжного досвіду. Описується орієнтовна модель забезпечення співпраці фахівців-консультантів ІРЦ та закладів освіти. Проаналізовано можливості оптимізації професійних навичок працівників інклюзивно-ресурсних центрів. Окреслено професійно-особистісні уміння педагога, що підсилюють ефективність його фахової діяльності.

Узагальнюються напрями роботи інклюзивного ресурсного центру, до яких належить: створення фонду ресурсних матеріалів; створення та постійне оновлення електронної бази наявних у регіоні освітніх послуг для дітей з особливими освітніми потребами; вивчення позитивного досвіду роботи щодо впровадження інклюзивної освіти в Україні і за кордоном; аналіз, відбір, розробка та апробація практико-орієнтованих технологій психолого-педагогічного супроводу дітей, що навчаються за інклюзивною формою; залучення соціальних партнерів для ефективного просування впровадження інклюзивної освіти в освітніх закладах області тощо.

Особлива увага зосереджується на взаємодії інклюзивно-ресурсних центрів з органами влади, закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, а також громадськістю. Наголошується, що від взаємодії інклюзивно-ресурсного центру та команди психолого-педагогічного супроводу дитини у закладі загальної середньої та дошкільної освіти залежить ефективність організації надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг.

Наголошено на важливості постійної взаємодії і взаємозв’язку відповідних соціальних інститутів у впливі на особистість у соціумі через сфери та умови життєдіяльності. Зазначається також, що її результатом є надання бажаного об’єктивно виправданого і доцільного соціального спрямування.