ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН БАТЬКІВ І ПОВЕДІНКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА У ПОРІВНЯННІ З СІМ’ЯМИ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ З ТИПОВИМ РОЗВИТКОМ

Анотація

У статті представлено результати комплексного емпіричного дослідження психоемоційного стану батьків та адаптаційно-поведінкових особливостей дітей із синдромом Дауна в умовах воєнного часу з порівняльним аналізом сімей, які виховують дітей з типовим розвитком. Актуальність дослідження зумовлено зростанням психоемоційного навантаження на сім’ї внаслідок тривалого впливу воєнних стресорів та недостатньою кількістю вітчизняних досліджень, що поєднують аналіз психологічного стану батьків і поведінкових характеристик дітей у межах єдиного емпіричного дизайну.

Дослідження проводилося у липні–вересні 2024 року в онлайн-форматі за участю 70 батьків дітей із синдромом Дауна та 86 батьків дітей з типовим розвитком із різних регіонів України. Для оцінки психоемоційного стану батьків використовувалися стандартизовані опитувальники GAD-7 та PHQ-9, а адаптаційно-поведінкові особливості дітей вивчалися за методикою ABCID. Аналіз даних здійснювався з використанням методів описової статистики та t-критерію Стьюдента (p < 0,05).

Результати дослідження показали, що батьки дітей із синдромом Дауна мають статистично значущо вищий рівень депресивних проявів (PHQ-9: mean = 10,06) порівняно з батьками дітей з типовим розвитком (mean = 6,60; p < 0,05), а також тенденцію до більшої емоційної напруженості за показниками тривожності (GAD-7: mean = 5,87 і 5,41 відповідно). За результатами батьківської оцінки виявлено статистично значущі відмінності в адаптаційно-поведінковому профілі дітей із синдромом Дауна: нижчі показники комунікації (mean = 8,40 проти 10,43), адаптації в побуті (mean = 6,90 проти 10,90), адаптації в громаді (mean = 2,23 проти 5,17), соціальної адаптації (mean = 6,47 проти 10,93) та загального рівня адаптації (mean = 24,00 проти 37,44; p < 0,05). Водночас у дітей із синдромом Дауна зафіксовано вищі рівні астенії (mean = 4,77 проти 2,05), соматизації (mean = 2,17 проти 0,74), психотизму (mean = 1,20 проти 0,36) та невротизації (mean = 21,93 проти 9,96; p < 0,05). За шкалами обсесійно-компульсивних проявів, депресії та демонстративної поведінки статистично значущих міжгрупових відмінностей не виявлено.

Отримані результати дають змогу розглядати психоемоційний стан батьків як важливий контекстний чинник адаптивної поведінки дітей. Підвищені показники тривожності та депресивних проявів у батьків можуть супроводжуватися зниженням ресурсів сімейної підтримки та менш сприятливим емоційним кліматом, що пов’язано з нижчими адаптаційними показниками та вищою емоційно-поведінковою напруженістю у дітей. У сім’ях, які виховують дітей із синдромом Дауна, цей зв’язок проявляється інтенсивніше внаслідок додаткового хронічного навантаження, тоді як у сім’ях дітей з типовим розвитком діють більш стабільні компенсаторні ресурси. Результати дослідження підкреслюють необхідність розробки комплексних, сімейно орієнтованих програм психологічного супроводу, спрямованих на одночасну підтримку батьків і розвиток адаптаційних ресурсів дітей в умовах тривалої соціальної нестабільності.