ЗАВДАННЯ З ФОРМУВАННЯ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ЧИННИХ ОСВІТНІХ ПРОГРАМАХ

Анотація

Мета статті – представити вимоги до сформованості діалогічного висловлювання у дітей старшого дошкільного віку згідно з чинними освітніми програмами, що реалізуються в закладах дошкільної освіти та в молодших класах спеціальних закладів середньої освіти.

Згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти сформованість комунікативної компетентності дітей складається з таких елементів: здатності будувати діалог у різних формах конструктивної взаємодії, сформованості мовленнєвої інтенції до вербальної взаємодії з однолітками і дорослими, здатності розуміти свої потреби та заявляти про свої наміри й бажання, узгоджувати свої інтереси та дії з кордонами інших, домовлятися, за потреби аргументовано відстоювати свою позицію [1].

На кожному освітньому рівні систему освіти орієнтовано на формування всебічно гармонійно розвиненої особистості, здатної спілкуватися, набуваючи та реалізовуючи отриманні знання з метою індивідуального та соціального становлення особистості за рахунок вербального спілкування.

Значний вклад у дослідження проблеми формування мовленнєвої діяльності, комунікативної діалогічної взаємодії дітей із тяжкими порушеннями мовлення як умови розвитку комунікативної компетентності внесли українські вчені (Н. Базима, Е. Данілавічютє, Ю. Рібцун, Н. Савінова, І. Мартиненко, Л. Трофименко, М. Шеремет та ін.). Розвиток діалогічного мовлення дітей дошкільного віку представлено українськими вченими у психолінгвістичному та лінгвістичному аспектах (Л. Калмикова, М. Кочерган, Л. Мацько, О. Селіванова та ін.); лінгводидактичному аспекті (А. Богуш, М. Вашуленко, Н. Гавриш, Т. Донченко, Н. Луцан, А. Чулкова та ін.).

Формування зв’язного діалогічного висловлювання є провідним завданням практичного опанування мовою, розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, позитивно впливає на формування особистісних якостей, таких як: ініціативність, комунікабельність, доброзичливість, креативність тощо. Діалогічне мовлення дитини актуалізує мислення, приводить до трансляції вербальної думки, легкості комунікації із оточуючими, трансформації власних ідей, суспільної діяльності.