До питання таксономії логопсиходіагностичних методів

  • Юлія РІБЦУН Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України
Ключові слова: таксономія методів, логопсиходіагностика, тяжкі порушення мовлення.

Анотація

Логопсиходіагностика, як і будь-яка інша наука, потребує таксономії методів, тобто класифікації
існуючих складно організованих ієрархічних внутрішньодіагностичних систем. Саме тому метою
статті є викладення класифікації та аналіз основних методів, які використовуються у логопсиході-
агностиці. Висвітлення матеріалу статті пов’язане з теоретичним рівнем наукового пізнання з пер-
спективою використання на емпіричному рівні з метою відбору необхідного логопсиходіагностич-
ного інструментарію згідно зі встановленими факторними зв’язками, відповідно до простеженої
внутрішньої структури дослідження, виявлених закономірностями розвитку цілісної мовленнєвої
системи та її окремих явищ у взаємообумовленості. Нами на теоретичному рівні дослідження ви-
користані наукові методи абстрагування, аналізу та синтезу, аксіоматичний метод та уявне моде-
лювання. Методами логопсиходіагностики є ті засоби та способи, за допомогою яких точно фік-
суються (наявність/відсутність) і визначаються (характер, структура, механізми) певні психологічні
фактори у дітей різних вікових груп із розладами мовлення.
Теоретико-методологічний аналіз і методична інтерпретація основних проблем логопсиходіагнос-
тики дозволяють узагальнити систему психолого-педагогічної допомоги дітям із тяжкими пору-
шеннями мовлення. У логопсиходіагностиці виокремлюють основні та додаткові методи, аналогічні
загальній психодіагностиці, проте спрямовані саме на вивчення осіб з порушеннями психомов-
леннєвого розвитку. Доцільний добір відповідних логопсиходіагностичних методів, використання
особистісно зорієнтованої моделі спілкування експериментатора та дитини, компетентна інтерпре-
тація отриманих діагностичних даних дають змогу ефективно спланувати навчально-виховну та
корекційно-розвивальну роботу, створити позитивний мікроклімат, необхідне освітнє середовище,
намітити загальноосвітні та корекційні завдання, використовувати сучасні методики і технології
розвивального навчання, організувати індивідуальну та підгрупову роботу з дітьми, визначити ча-
сове навантаження на кожну дитину.

Посилання

Особлива дитина: навчання та виховання. 2(102). 2021. 31-38
Опубліковано
2021-06-17
Як цитувати
РІБЦУН, Ю. (2021). До питання таксономії логопсиходіагностичних методів. Особлива дитина: навчання і виховання, 102(2), 31-38. https://doi.org/10.33189/ectu.v102i2.69