Особлива дитина: навчання і виховання

ОСВІТА ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ ТА УКРАЇНІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ КОНТЕНТ-АНАЛІЗ

Леся Прохоренко — 2024-03-30

Україна, як і багато країн Європи, зазнає трансформації освітньої системи з метою забезпечення доступності та якості освіти для всіх груп населення, зокрема, осіб з особливими освітніми потребами (ООП). Інклюзивне та спеціальне навчання є важливими складовими сучасної освітньої політики, спрямованої на створення умов для доступної та рівної освіти для всіх дітей, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей та потреб.

Мета дослідження полягає у вивченні загальних підходів та стратегій розвитку освіти осіб з особливими освітніми потребами в країнах Європи та Україні.

Аналіз успішних практик та проблемних аспектів розвитку системи освіти осіб з ООП європейських країн дасть змогу з’ясувати сучасні практики в освіті таких осіб, визначити чинники, що впливають на ефективність інклюзивного та спеціального навчання, та запропонувати рекомендації щодо подальшого вдосконалення системи освіти осіб з особливими потребами в Україні на основі досвіду країн Європи.

СТРАТЕГІЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ З АЛАЛІЄЮ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Людмила Трофименко — 2024-03-30

Статтю присвячено важливій проблемі підтримки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з алалією у процесі здобуття знань у закладах освіти, а також вдома. Зазначається, що істотні порушення мовленнєвого розвитку за наявності певних особливостей, пов’язаних з дефіцитом основних компонентів мовленнєвої функції, зумовлюють необхідність розроблення адекватної стратегії навчання і виховання дітей з алалією. Алалія, як важке порушення мовлення, може ускладнити процес опанування знань та комунікації і тому потребує особливої уваги та індивідуального підходу до навчання, виховання і соціалізації дітей.

У статті представлено шляхи психолого-педагогічної допомоги дітям з алалією в закладах не тільки спеціального, а й інклюзивного навчання. Рекомендації для фахівців структуровано за розділами: загальні напрями, підтримка на уроці та в позаурочний час, взаємодія фахівців і родини.

На основі даних спеціальних досліджень, які базуються на аналізі наукової та методичної літератури, отриманих результатів від практиків, представлено шляхи та методи

спеціальної роботи, які сприяють ефективній інтеграції дітей у процес безпосереднього навчання на уроці та в позаурочний час, та можуть допомогти спеціалістам глибше зрозуміти специфіку супроводу дітей з тяжкими порушеннями мовлення в освітньому просторі. Враховано сучасні стратегії підтримки дітей з особливими мовленнєвими потребами, включно зі спеціальною психолого-педагогічною підтримкою, шляхами залучення дитини до комунікативних ситуацій, використання альтернативних засобів спілкування, інноваційними підходами до навчання і виховання та іншими видами роботи.

Розглядаються можливості створення та використання індивідуалізованих навчальних підходів та технологій, які допомагають у подоланні комунікативних бар’єрів, варіанти адаптації навчального матеріалу, соціальної адаптації учнів з алалією.

Автор досліджує важливі аспекти створення інклюзивного середовища, де діти з особливими мовленнєвими потребами можуть розкрити свій потенціал і досягти успіху навіть у ситуації мовленнєвих і освітніх обмежень завдяки обхідним шляхам, пристосуванням самої дитини до тяжкого мовленнєвого порушення.

Матеріали статті можуть бути корисними для вчителів-логопедів, вчителів, психологів, батьків, фахівців ІРЦ, спеціалістів з реабілітації і мають значення для підвищення якості освіти і виховання дітей з алалією.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ: ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС

Світлана Литовченко — 2024-03-30

Статтю присвячено проблемі організації навчання та супроводу дітей з особливими освітніми потребами, зокрема дітей з порушеннями слуху. Мета статті: здійснити історичний аналіз розвитку спеціальної освіти в Україні, що доцільно розглядати як основу сучасних підходів до психолого-педагогічного супроводу дітей з порушеннями слуху. Методи дослідження: історико-логічний аналіз психолого-педагогічної, сурдопедагогічної літератури, нормативно-правових документів; зіставлення та узагальнення результатів наукових досліджень; термінологічний аналіз, який забезпечив розкриття сутності педагогічних явищ, що досліджувалися, за допомогою виявлення та уточнення значення поняття – «психолого-педагогічний супровід дітей з порушеннями слуху». Результати. Упродовж ХХ ст. прогресивні ідеї, задекларовані та визначені на рівні теорії, не були реалізовані на практиці: важливість раннього розвитку, урахування індивідуальних можливостей, створення умов для розвитку комунікативних навичок, важлива роль батьків тощо. Серед моментів, які з позиції сьогодення можна визначити як негативні: пріоритет медичного підходу до організації навчання та супроводу; нозологічний принцип визначення моделі навчання та послуг для дитини; відсутність варіативності, недостатня реалізація індивідуального підходу, починаючи від програмного забезпечення тощо. Висновки: незважаючи на недоліки у розвя’занні означених проблем у попередні періоди, прогресивні ідеї було значною мірою покладено в основу сучасних підходів до організації та змісту системного супроводу дітей з порушеннями слуху. Водночас аналіз результатів підтвердив необхідність удосконалення системи психолого-педагогічного супроводу дітей з порушеннями слуху на основі інтеграції вже наявного національного та кращого зарубіжного досвіду з урахуванням сучасних ціннісних та методологічних орієнтирів, а також суспільного запиту.

ВИКЛИКИ У РОБОТІ АСИСТЕНТА УЧИТЕЛЯ/ВИХОВАТЕЛЯ: МЕТОДОЛОГІЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Зоряна Удич — 2024-03-30

У статті обґрунтовано актуальність проблеми впровадження інклюзивної освіти в Україні, однією з умов якого є наявність та дієвість команди психолого-педагогічного супроводу здобувача із особливими освітніми потребами. На основі аналізу нормативно-правової бази, яка стосується інклюзії у сфері освіти, зазначається, що сьогодні досі залишається неврегульованими питання інклюзивного навчання, формування інклюзивного освітнього середовища, також не до кінця визначеними є завдання та посадові обов’язки асистента вчителя/вихователя.

Мета статті полягає в аналізі специфіки роботи асистентів учителів/вихователів у закладах загальної середньої освіти з інклюзивним навчанням. Розкрито типові функції асистента в інклюзивному середовищі, серед яких: діагностична, прогностична, організаційно-освітня, розвивально-спонукальна, консультативна, ресурсна, рефлексивна. Представлено результати дослідження стресогенних факторів у роботі асистентів учителів/вихователів, проведеного у процесі підготовки Всеукраїнської міждисциплінарної конференції «Інклюзивна освіта: ідея, стратегія, результат», яка відбулась на базі інклюзивно-ресурсного центру Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (23–24 квітня 2023 р.). Виявлено основні труднощі у роботі асистента вчителя/вихователя в інклюзивному освітньому середовищі, до яких серед іншого відносимо такі: недостатній методичний супровід асистентської роботи (відсутність практикоорієнтованих рекомендацій, методичних розробок, посібників з питань індивідуального супроводу здобувачів з ООП); відсутній практичний супровід педагогів і керівників закладів освіти у розв’язанні конкретних проблем та спірних ситуацій, які пов’язані з інклюзивною освітою; формальне ставлення до своїх посадових обов’язків членів команди психолого-педагогічного супроводу; бюрократизація освітнього процесу та інші.

Визначено перспективи подальших наукових досліджень, які стосуються вивчення релевантних взірців зарубіжного досвіду з означеної проблеми.

СТРУКТУРА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Валентина Іщук — 2024-03-30

У статті розглядаються актуальні питання системи управління освіти у закладі загальної середньої освіти, формування управлінських навичок директора у спеціальному закладі загальної середньої освіти для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку. Актуальність проблеми зумовлює мету статті: висвітлення теоретичного та практичного досвіду управлінської діяльності керівника як важливої умови забезпечення освітнього процесу у Білоцерківській спеціальній загальноосвітній школі № 19.

У дослідженні, для досягнення поставленої мети, були використані методи аналізу, систематизації та узагальнення матеріалу. Автор зазначає, що справжнього професіонала у сфері освіти вирізняє також вміння системно сприймати педагогічну реальність та системно у ній діяти. Саме ця властивість забезпечує можливість цілісного, структурованого бачення логіки педагогічної системи та полегшує конструювання доцільної діяльності. А особливим видом діяльності керівника закладу загальної середньої освіти є управління якістю освіти, що спрямована на підтримку та підвищення якості та ефективності функціонування всієї галузі та загальноосвітнього, культурного й професійного рівня тих, хто навчається. Під час проведення теоретичного аналізу визначено, що управління якістю освіти означає забезпечення процесу переведення існуючої якості освіти як об’єкта керівного впливу в стан, що характеризується заданими параметрами та обґрунтовані показники якості освіти.

Сферу компетентності працівників управління освітою визначити непросто, адже її діяльність є складною і різноманітною. Сучасний керівник повинен володіти знаннями та навичками в різних напрямах: системі роботи з кадрами, методах управління, технічних, засобах управління, галузі знань з проєктування та раціоналізації структури та технології процесів управління й ін. Отже, проведене теоретичне дослідження спонукає до висновків, що знання, уміння, методи роботи, що сформувалися у більшості керівників у колишніх умовах, стають недостатніми для вирішення нових завдань, що стоять перед школою. Це призводить до необґрунтованого вибору напряму діяльності навчального закладу, надмірного ускладнення організаційної та управлінської структури школи: керівником недостатньо осмислюються провідні ідеї та сучасні тенденції розвитку освіти.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У НАВЧАННІ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Інна Біневич — 2024-03-30

Стаття присвячена компетентнісному підходу у навчанні дітей з порушенням інтелектуального розвитку в контексті нової української школи. Зазначено, що впровадження компетентнісного підходу становить ключовий напрямо реформування системи загальноосвітньої середньої освіти в Україні, а його застосування визначено як основну мету для проведення трансформацій у державній освітній системі. Обґрунтовано важливість запровадження компетентнісного підходу як фундаментальної складової реформи Нової української школи, що передбачає створення оптимальних умов для того, аби учні набували та розвивали необхідні компетентності, які сприяють їхній успішній соціалізації та ефективній адаптації у суспільстві. Розглянуто основні етапи формування та впровадження компетентнісного підходу в освітній процес, головною метою якого є не самі знання, уміння і навички учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, а вміння застосовувати їх у різних життєвих ситуаціях, тобто формування учнями ключових компетенцій, які будуть застосовані у широкому спектрі діяльностей. Проведено аналіз та порівняння понять «компетентність» і «компетенція» на підставі різноманітних визначень у психолого-педагогічних джерелах, що дало змогу виявити відсутність узгодженого бачення цих концептів серед дослідників. У дослідженні використовувались теоретичні методи дослідження: аналіз філософської, методологічної, педагогічної та психологічної літератури. До перспективних напрямів подальших досліджень автором віднесено визначення змісту системи понять, що входять до ключових компетентностей, зокрема математичної компетентності.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ОБДАРОВАНОЮ МОЛОДДЮ З УРАХУВАННЯМ АСИНХРОННОСТІ РОЗВИТКУ

Сергій Сорокін — 2024-03-30

У статтi здiйснено теоретичний аналiз соціально-психологічніих собливостей роботи з обдарованою молоддю з урахуванням асинхронності розвитку.

Асинхронність розвитку спиричиняє виражену дисгармонію формування окремих психічних процесів та особистості загалом, унаслідок чого зазнають змін процеси контролю і саморегуляції. Відзначено, що обдарованість може органічно вписуватися в життєдіяльність молодої людини, а може породити безліч складних соціально-психологічних протиріч, останній варіант більш поширений. Прояви – симптоматика даного ходу розвитку вельми різноманітна. Головна її особливість полягає в тому, що в своїй поведінці, навчанні, внутрішньому психологічному стані обдарована молода людина наближається до дезадаптованого стану. Підкреслено, що обдаровані важко сприймаються оточуючими, і нормальний для них процес розвитку розглядається як аномальна непристосованість до життя в суспільстві. Визначено, що з психологічної точки зору обдарованість – складний об’єкт, в якому нерозривно поєднані пізнавальна, емоційна, вольова, мотиваційна, психофізіологічна та інші сфери особистості людини. Саме складність феномену обдарованості зумовлює специфіку взаємин з її носіями. У цьому процесі постійно виникають педагогічні та психологічні труднощі, пов’язані з різноманітністю видів обдарованості, безліччю суперечливих теоретичних підходів і методів її визначення, варіативністю сучасної освіти, а також замалою кількістю фахівців, професійно та особистісно підготовлених до роботи з різними категоріями обдарованих в освітніх установах. Окреслено, що природні задатки особистості до виконання певного виду діяльності постають як потенційні можливості особистості, що набувають свого розвитку і реалізуються за певних умов. Обдарованість розглядається як вищий рівень розвитку здібностей, який супроводжується високими досягненнями у певній сфері діяльності. Таким чином, здібності й обдарованість є феноменами одного порядку в тому розумінні, що вони переходять від нижчого рівня до вищого на основі розвитку здібностей і підпорядковуються законам розвитку здібностей, тобто мають здатність до постійного розвитку і вдосконалення.

У статті підкреслено, що дослідники проблеми обдарованості частіше звертали увагу на дітей молодшого віку, справедливо вважаючи, що здібності й обдарування необхідно виявляти і розвивати якнайраніше. Тому в науковій термінології досить докладно проаналізовано поняття «обдарована дитина», «дитина з ознаками обдарованості», тоді як термін «обдарована молодь» не набув широкого застосування. Лише в останні роки все частіше почали з’являтися спеціальні дослідження, предметом яких визначено саме особливості розвитку обдарованості молоді. На нашу думку, період старшого юнацького віку має свої специфічні особливості у проявах обдарованості, які мають ураховуватися викладачами ЗВО під час організації процесу навчання.

ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ ЛЕКСИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З АУТИЗМОМ

Тетяна Хомик — 2024-03-30

Статтю присвячено висвітленню питання щодо сформованості лексичної складової мовлення у дітей старшого дошкільного віку з аутизмом та репрезентовано результати емпіричного дослідження даного аспекту.

У статті представлено теоретичний аналіз джерельної бази, який розкриває особливості розвитку мовлення дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектра. Констатовано й особливості формування й функціонування лексичної складової мовлення дітей цієї категорії. Визначено, що для дітей дошкільного віку з аутизмом характерне обмеження у функціонуванні як активного, так і пасивного словників. А саме: значно менший словниковий запас відповідно до вікових норм їх однолітків з типовим розвитком; недостатній активний словник, що звужується певними лексичними темами; надмірна фіксація та домінування слів окремих тем; зниження рівня продуктивного накопичення пасивного словника; труднощі у переведенні слів з пасивного в активний словник та ін. Все означене ускладнює природний процес формування лексичної складової мовлення у дітей з аутизмом, вдосконалення граматичної, фонетико-фонематичного складової, зв’язного мовлення та комунікації загалом.

Задля підтвердження визначених теоретичних даних авторами було організовано та проведено дослід, спрямований на дослідження та з’ясування особливостей формування лексичної складової мовлення у дітей старшого дошкільного віку з розладами аутистичного спектра. Його зміст передбачав проведення два комплекси завдань, які спрямовані на вивчення стану сформованості імпресивного (пасивного словника) та експресивного (активного словника) мовлення.

Отримані дані експерименту засвідчили значне зниження рівня сформованості лексичної складової мовлення відповідно до вікових норм дітей старшого дошкільного віку. Було підтверджено такі індивідуалізовані особливості: достатній рівень розвитку пасивного словника з використанням різноманітних слів та фраз з високою точністю; пасивний словник кількісно менший, але він характеризується відповідною різноманітністю; низький рівень розвитку пасивного словника з недостатньою кількістю слів та фраз з обмеженою різноманітністю; низький рівень сформованості активного словника та ін.

Представлені результати дослідження дали змогу дійти висновку, що при плануванні корекційно-розвиткового маршруту для дітей старшого дошкільного віку з аутизмом варто дотримуватися принципу індивідуалізації, врахування індивідуальних особливостей мовленнєвого розвитку конкретної дитини та її потреб у вдосконаленні лексичної складової мовлення. Лише такий підхід забезпечить результативність логопедичної роботи та якісне збільшення словника дошкільника з аутизмом.

ФOPМУВAННЯ КOМУНIКAТИВНOЇ КOМПEТEНТНOCТI У ДIТEЙ CТAPШOГO ДOШКIЛЬНOГO ВIКУ З МOТOPНOЮ AЛAЛIЄЮ ЯК ПEPEДУМOВA УCПIШНOГO ЛIДEPCТВA В OCВIТНЬOМУ ПPOCТOPI

Iннa Бapaнeць — 2024-03-30

У cтaттi пpeдcтaвлeнo poзгopнyтий aнaлiз cтaнy вивчeння пpoблeми фopмyвaння кoмyнiкaтивнoї кoмпeтeнтнocтi y дiтeй cтapшoгo дoшкiльнoгo вiкy iз тяжкими пopyшeннями мoвлeння, зoкpeмa мoтopнoю aлaлiєю. Здiйcнeнo пopiвняння тa cиcтeмaтизaцiю cyчacних лiтepaтypних джepeл гaлyзi cпeцiaльнoї ocвiти i пcихoлoгiї в нaпpямi фopмyвaння y дiтeй cтapшoгo дoшкiльнoгo вiкy кoмyнiкaтивнoї кoмпeтeнтнocтi як пepeдyмoви ycпiшнoгo лiдepcтвa в ocвiтньoмy пpocтopi. Мeтoю cтaттi є визнaчeння нaпpямiв тa пcихoлoгo-пeдaгoгiчних yмoв ycпiшнoї opгaнiзaцiї пpoцecy фopмyвaння кoмyнiкaтивних yмiнь y дiтeй cтapшoгo дoшкiльнoгo вiкy з мoтopнoю aлaлiєю як пepeдyмoви вихoвaння y дитини лiдepcьких якocтeй. Для дocягнeння мeти бyлo викopиcтaнo такi мeтoди дocлiджeння, зoкpeмa: aнaлiз, пopiвняння тa cиcтeмaтизaцiя cyчacних нayкoвo-мeтoдичних, вiтчизняних тa зapyбiжних лiтepaтypних джepeл гaлyзi cпeцiaльнoї ocвiти i пcихoлoгiї. Пpoблeмa лiдepcтвa в ocвiтньoмy пpocтopi y cтaттi виcвiтлeнa як мiждиcциплiнapнa, ocкiльки пoтpeбyє вpaхyвaння пcихoлoгiчних ocoбливocтeй i ocoбиcтicнoгo пoтeнцiaлy дiтeй для peзyльтaтивнoї кoмплeкcнoї пcихoлoгo-пeдaгoгiчнoї дoпoмoги. Визнaчeнi нaпpями для ycпiшнoї opгaнiзaцiї пpoцecy фopмyвaння кoмyнiкaтивних yмiнь y дiтeй cтapшoгo дoшкiльнoгo вiкy з мoтopнoю aлaлiєю, щo пoкликaнi зaбeзпeчити мaкcимaльнy eфeктивнicть кopeкцiйнo-poзвиткoвoгo пpoцecy. Oбгpyнтoвaнo дoцiльнicть peaлiзaцiї opгaнiзaцiйнo-пeдaгoгiчних, зaгaльнoдидaктичних i пeдaгoгiкo-тeхнoлoгiчних yмoв y пpoцeci фopмyвaння кoмyнiкaтивнoї кoмпeтeнтнocтi y дiтeй cтapшoгo дoшкiльнoгo вiкy із мoтopнoю aлaлiєю. Визнaчeнo cпeцiaльнo-мeтoдичнi yмoви, якi cпpиятимyть eфeктивнiй пcихoлoгo-пeдaгoгiчнiй дiяльнocтi, зoкpeмa: кoгнiтивнi, нeйpoлiнгвicтичнi, кoмyнiкaтивнo-iнтepaктивнi.

Eфeктивнicть кoмaнднoї poбoти мaє cпpямyвaти пcихoлoгo-пeдaгoгiчнy пiдтpимкy дaнoї кaтeгopiї дiтeй нa пepeopiєнтaцiю з пpoцecy нa peзyльтaт в дiяльнicнoмy вимipi, змicтити aкцeнти з нaкoпичeння нopмaтивнo визнaчeних знaнь, yмiнь i нaвичoк нa фopмyвaння й poзвитoк y дiтeй здaтнocтi пpaктичнo дiяти y бyдь-якiй кoмyнiкaтивнiй cитyaцiї, вcтaнoвлювaти кoнтaкти з oтoчyючими, бyти iнiцiaтopoм poзмoви, вмiти cпiлкyвaтиcя нa piзнi тeми, бyти лiдepoм.