Особлива дитина: навчання і виховання

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РАС В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ

2025-03-19T08:20:43+02:00

У статтi здiйснено теоретичний аналiз розладів аутистичного спектра (РАС) і організації навчання дітей з РАС у інклюзивному класі.

Провідна ознака розладів аутистичного спектра (РАС) – недостатній розвиток навичок комунікації, соціальної взаємодії, або інакше – соціальної комунікації. Відповідно, всі прийоми, спрямовані на роботу з дітьми, зокрема в інклюзивному навчанні – як у шкільному, так і в дошкільному – має бути спрямовано на формування навичок спілкування, взаємодії між дитиною з РАС та іншими дітьми. Інклюзивна освіта, з одного боку, допомагає дітям з особливими освітніми потребами (ООП) інтегруватися у соціальне середовище, сприяє формуванню у них необхідних соціальних навичок, з іншого – робить середовище більш чутливим і толерантним до таких дітей.

Проте для того, щоб інклюзія стала позитивним досвідом, мають бути забезпечені певні умови, які визначаються особливостями її нозології. В іншому випадку, інклюзія матиме формальний характер, коли дитина з ООП лише фізично присутня у школі, але не інтегрована соціально.

Питання інклюзії дітей з аутизмом ускладнюється їх труднощами у встановленні контакту з дорослими та однолітками, складністю адаптації до нових умов та засвоєння соціально прийнятних форм поведінки, нетиповими реакціями, що дезорганізують поведінку інших дітей. Ця категорія дітей з ООП вважається однією з найскладніших щодо ефективного «включення» у загальну систему освіти. Водночас навчання у загальноосвітній школі потрібне дітям з аутизмом, напевно, більше, ніж іншим категоріям дітей з порушеннями психофізичного розвитку, оскільки воно може мати значний вплив на їх розвиток, зокрема, на підвищення рівня мовленнєвих та комунікативних навичок, навичок соціалізації та інтелектуального рівня.

ПРО ВАЖЛИВІСТЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ ІЗ СЕНСОРНИМИ ПОРУШЕННЯМИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2025-03-19T08:20:41+02:00

У статті розглянуто важливість соціалізації та інтегрування дітей із сенсорними порушеннями в закладах загальної середньої освіти. На основі вивчення наукової літератури, нормативних документів та результатів вітчизняних досліджень було сформовано уявлення про актуальний стан та перспективи розвитку системи підтримки дітей даної категорії. Автор аналізує методи, що сприяють ефективній інклюзії та навчальним досягненням дітей з особливими потребами. Акцентується увага на специфіці порушень слуху та порушень зору, важливості використання характерних методів саме для дітей такої категорії. Зосереджується увага на деяких рекомендаціях науковців сучасності щодо успішної соціалізації саме в початковій школі. Розглядаються різні стратегії, які допоможуть цим дітям розвивати соціальні навички та взаємодіяти з однолітками. Виокремлюються перспективні напрями для подальших наукових пошуків.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ДЛЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА

2025-03-19T08:20:39+02:00

У статтi здiйснено теоретичний аналiз сучасних підходів до створення інклюзивного освітнього середовища для дітей з розладами аутистичного спектра (РАС). Проблема навчання дітей з особливими освітніми потребами набуває широкої актуальності. В нашій державі постійно відбувається реформування і модернізація освіти. Реформування освіти в Україні сьогодні пов’язують із задоволенням освітніх потреб, інтересів і реалізацією потенційних можливостей розвитку особистості кожного члена суспільства, зокрема громадян з інвалідністю та особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного освітнього середовища. Інклюзивну освіту спрямовано на забезпечення рівних можливостей для всіх учнів, охоплюючи тих, хто має особливі освітні потреби. До цієї групи належать діти з розладами аутистичного спектра. Більшість досліджень підкреслюють важливість забезпечення просторової доступності та розглядають інклюзію як багатокомпонентний процес, що охоплює адаптацію навчальних програм, матеріально-технічне забезпечення та розвиток педагогічних компетенцій. Концепції універсального дизайну та структурованого навчання відповідають освітнім потребам дітей з РАС, даючи їм можливість успішно адаптуватися в освітньому середовищі. Такі ключові компоненти як предметно-просторові, змістовно-методичні та комунікативно-організаційні ресурси сприяють формуванню безпечного та підтримуючого навчального простору. Організація інклюзивного середовища має ґрунтуватися на принципах гнучкості, індивідуалізації та візуальної підтримки, які допомагають дітям з розладами аутистичного спектра досягти оптимальної соціальної адаптації та навчальної успішності.

ДО ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ПІДХОДУ У МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-03-19T08:20:37+02:00

У статті окреслено нові виклики, з якими буде стикатися медична освіта під час війни та у повоєнний період: поновлення кваліфікації медиків, які були мобілізовані та довгий час не мали необхідної медичної практики, медиків, які через поранення отримали інвалідність, здобуття медичної освіти бойовими медиками, серед яких також є особи з інвалідністю внаслідок війни. Акцентовано, що на сучасному етапі у здійсненні досліджень необхідно враховувати історичні аспекти, сучасний національний контекст, міжнародні тенденції та соціальну значущість результатів дослідження. Враховуючи актуальність для України створення безбар’єрного простору, метою статті є представлення результатів дослідження проблеми забезпечення інклюзивного підходу в медичних закладах вищої освіти, що набуває особливої актуальності в умовах воєнного стану. Основними методами дослідження визначено: методи теоретичного аналізу літературних джерел та результатів сучасних досліджень, представлених в електронних наукових виданнях, включених до наукометричних баз даних PubMed, Index Copernicus, Ulrich’s Periodicals, Google Scholar та інших; аналіз нормативно-правових документів, матеріалів офіційних сайтів організацій, дотичних до проблеми, що досліджується; узагальнення наукового та практичного досвіду автора. За результатами дослідження зарубіжного досвіду забезпечення інклюзивного підходу в медичних закладах вищої освіти, визначено, що особи з інвалідністю відчувають істотні труднощі під час здобуття фаху лікаря, що зумовлено недостатнім рівнем організації спеціальної підтримки в закладі освіти, на базах практик (лікарнях) та упередженим ставленням до можливості таких осіб відповідати стандартам професії лікаря, якісно виконувати професійні обов’язки.

ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

2025-03-19T08:20:36+02:00

Стаття стосується проблеми організації інклюзивного навчання у закладах вищої освіти України. Підкреслено важливість залучення здобувачів з особливими освітніми потребами до вищої освіти, яка є важливим чинником особистісного зростання та соціальної інтеграції особистості.

Досліджено основні напрями діяльності закладів вищої освіти, які сприяють залученню студентів з особливими освітніми потребами до освітнього процесу. Виокремлено такі організаційні аспекти: створення спеціалізованої матеріально-технічної бази, забезпечення архітектурної доступності, впровадження адаптивних технологій навчання, підготовка викладачів до роботи в інклюзивних групах. Окрему увагу приділено питанню цифрової інклюзії та доступності освітніх онлайн-сервісів для студентів з ООП. Акцентовано на ролі психологічної підтримки та соціального супроводу осіб з інвалідністю під час навчання у закладі вищої освіти.

Проведено аналіз досліджень, які висвітлюють стан та тенденції інклюзивної освіти у вищій школі, зокрема відзначено роль Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА» у впровадженні ефективних практик інклюзивного навчання у вищій школі. Особливий акцент зроблено на академічній інклюзії в цьому університеті, а саме: адаптації навчальних програм та методик викладання для студентів з особливими освітніми потребами. Досвід університету «УКРАЇНА» підтверджує, що комплексна підтримка студентів із залученням фахівців різного профілю сприяє їхньому успішному навчанню та соціалізації.

Особливу увагу приділено інклюзивному напряму діяльності Національного університету «Львівська політехніка», де створено Центр ветеранського розвитку, що є прикладом інклюзивного підходу до навчання ветеранів і студентів з особливими освітніми потребами. Зазначено, що сьогодні українська система вищої освіти розвиває інклюзивне навчання за європейськими стандартами, проте існує потреба у формуванні єдиної державної політики в цій сфері.

У статті узагальнено основні перспективи розвитку інклюзивного навчання у вищій освіті України. Виявлено, що незважаючи на помітний прогрес закладів вищої освіти в забезпеченні доступності та соціальної інтеграції, нагальними є проблеми, пов’язані із фінансуванням, нормативним регулюванням та спеціалізованою підготовкою кадрів. Запропоновані у статті напрями вдосконалення інклюзивного навчання можуть стати основою для подальших реформ у сфері освіти.

АНАЛІЗ МОДЕЛЬНИХ ПРОГРАМ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ НА ПРЕДМЕТ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

2025-03-19T08:20:34+02:00

У статті представлено результати аналізу модельних навчальних програм, розроблених для спеціальних закладів загальної середньої освіти, що здійснюють навчання дітей із порушеннями інтелектуального розвитку. Проаналізовано 29 модельних навчальних програм, які охоплюють дев’ять освітніх галузей: «Мовно-літературна», «Математична», «Природнича», «Соціальна і здоров’язбережувальна», «Громадянська та історична», «Технологічна», «Мистецька», «Інформатична» та «Фізична культура». Особливу увагу приділено дослідженню аспектів, що сприяють формуванню екологічної компетентності в учнів, яка є однією з ключових компетентностей, визначених Державним стандартом базової середньої освіти.

Метою проведеного дослідження стало оцінювання рівня інтеграції елементів екологічної освіти у зміст навчальних програм, а також виявлення їхньої відповідності сучасним вимогам формування в учнів свідомого ставлення до довкілля. У ході аналізу встановлено, що екологічну компетентність представлено у програмах різною мірою, залежно від специфіки освітньої галузі. Зокрема, найбільший потенціал для розвитку екологічної свідомості спостерігається у програмах природничої та технологічної галузей.

У статті акцентується увага на тому, що формування екологічної компетентності дітей із порушеннями інтелектуального розвитку потребує врахування їхніх індивідуальних особливостей та залучення школярів до екологічної освіти і в інших галузях освіти.

НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА: СУЧАСНИЙ ЗМІСТ ТА ПРАКТИКИ НАВЧАННЯ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

2025-03-19T08:20:32+02:00

У статті висвітлено основні науково-методичні підходи щодо розроблення та реалізації змісту модельних навчальних програм для учнів 1-4 та 5-10 класів з порушеннями інтелектуального розвитку відповідно до реалізації Концепції Нової української школи. Акцентовано увагу на необхідності адаптації та модифікації змісту навчання до потреб учнів з особливими освітніми потребами. Проаналізовано низку законодавчих документів в освіті осіб з особливими освітніми потребами, спрямованих на підвищення якості навчання та забезпечення психолого-педагогічного супроводу.

Обґрунтовано проблеми, які потребують негайного розв’язання: забезпечення інноваційного змісту освіти шляхом розроблення модельних навчальних програм на основі компетентнісного підходу, створення освітнього середовища, що забезпечує доступність якісної освіти та успішну соціалізацію учнів з особливими освітніми потребами.

Автором окреслено методичні підходи та принципи побудови модельних навчальних програм, представлено їх структуру, яка охоплює зміст навчального предмета, види навчальної діяльності, очікувані результати навчання та напрями корекційно-розвивальної роботи. Охарактеризовано сучасні практики навчання учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, що передбачають застосування індивідуального та диференційованого підходів під час викладання навчальних предметів та корекційно-розвивальних занять. Представлено узагальнений досвід та методичні рекомендації щодо організації спеціального освітнього середовища, використання спеціальних методів та прийоми навчання учнів з порушеннями інтелектуального розвитку.

Акцентовано увагу на важливості поєднання навчання учнів з порушеннями інтелектуального розвитку з корекційно-розвитковими заняттями з соціально-побутового орієнтування, розвитку мовлення, сенсорного та психомоторного розвитку, ритміки, лікувальної фізкультури, заняттями з психологом. Презентовано оновлене програмне забезпечення з корекційно-розвивального супроводу учнів 5-10 класів з порушеннями інтелектуального розвитку. Представлено перспективи подальшого дослідження з окресленої проблематики.

ОСОБЛИВОСТІ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ДИСЛАЛІЄЮ

2025-03-19T08:20:29+02:00

У статті висвітлено особливості логопедичної роботи із дітьми дошкільного віку із дислалією. Мета статті – проаналізувати особливості логопедичної роботи з дітьми старшого дошкільного віку із дислалією. Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної, медичної літератури, програм, навчально-методичних посібників, педагогічної документації закладів дошкільної освіти; спостереження за освітнім процесом у ЗДО, педагогічний експеримент. Дослідження показало, що дислалія є поширеним порушенням серед дітей старшого дошкільного віку, що характеризується недоліками звуковимови у дітей із нормальним слухом та збереженою іннервацією артикуляційного апарату. Корекція дислалії є складним та багатогранним процесом, під час якого враховуються різні фактори. Зазначено, що під час проведення педагогічного експерименту вчителі-логопеди активно апробовують здоров’язбережувальні та коригувальні технології, які поліпшують процес корекції звуковимови у дітей старшого дошкільного віку. Дослідження проводилося за трьома блоками: аналізом рухливості артикуляційних органів, оцінкою фонематичного сприйняття та дослідженням звуковимови свистячих і шиплячих звуків. Загальні результати дослідження рівня сформованості звуковимови у дітей старшого дошкільного віку показали, що в експериментальній групі високого рівня досягли 15,5% дітей, середнього – 37,7%, а низького – 46,6%. У контрольній групі ці показники становили 13,3%, 42,2% та 44,4% відповідно. Проаналізовано критерії та показники сформованості звуковимови у дітей старшого дошкільного віку та розглянуто основні напрями роботи вчителя-логопеда під час корекції дислалії. Висновки. Вчителі-логопеди у своїй роботі застосовують різні інноваційні технології, які мотивують та привертають увагу дошкільників до корекційного заняття; консультуються з іншими фахівцями; створюють відповідне корекційно-відновлювальне середовище; взаємодіють з батьками дітей та активно залучають їх до освітнього процесу, аби запобігти такому порушенню як дислалія.

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ТА ЛІТЕРАТУРНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

2025-03-19T08:20:28+02:00

У статті проаналізовано використання дидактичних ігор як ефективного засобу розвитку мовлення та літературних компетенцій у дітей середнього шкільного віку з легкими інтелектуальними порушеннями. Особливу увагу приділено тому, як ігрові методи сприяють формуванню лексичних, граматичних та комунікативних навичок у процесі навчання. На основі проведеного аналізу можна стверджувати, що застосування дидактичних ігор у навчанні дає змогу дітям краще засвоювати матеріал, підвищує їхній інтерес до уроків і забезпечує активну участь у навчальному процесі. Ігри допомагають розвивати зв’язне мовлення, навички спілкування та розуміння текстів. Зазначено, що ігрова форма навчання знижує стрес у дітей середнього шкільного віку і створює позитивну емоційну атмосферу, що важливо для дітей з інтелектуальними порушеннями. Дидактичні ігри допомагають дітям формувати уявлення про навколишній світ, розвивати пам’ять і увагу. Зокрема, ігри на розвиток слухового сприйняття та літературного слуху сприяють кращому розумінню художніх текстів. Крім того, вони дають можливість дітям інтегрувати нові знання у повсякденне життя через активну взаємодію з однокласниками. Наведено конкретні приклади дидактичних ігор, які використовують для розвитку мовлення та літературних компетенцій. На основі висновків дослідження встановлено, що дидактичні ігри є важливим інструментом у навчанні дітей з інтелектуальними порушеннями, особливо в контексті уроків української мови та літератури.

ВПРОВАДЖЕННЯ ДЕНВЕРСЬКОЇ МОДЕЛІ РАННЬОГО ВТРУЧАННЯ В УМОВИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ГРУПИ ЗДО

2025-03-19T08:20:26+02:00

У статтi здiйснено теоретичний аналiз соціально-психологічних собливостей впровадження Денверської моделі раннього втручання в умови інклюзивної групи ЗДО. Дослідження підтверджують, що перші роки життя дитини є визначальними для її подальшого росту та розвитку і впливають на її майбутнє. Водночас кожна дитина пізнає світ у своєму темпі і потребує різного обсягу зусиль з боку дорослих, особливо, якщо йдеться про дітей із порушеннями розвитку.

Важливо інвестувати у розвиток таких дітей у ранньому віці, адже це допомагає уникнути серйозніших проблем у майбутньому. Реалізувати право дитини на найкращий старт у житті допомагає раннє виявлення та раннє втручання.

Раннє втручання – це міждисциплінарна допомога сім’ям з дітьми раннього віку (від народження до 3-х років), у яких є порушення розвитку. Підтримку спрямовано на покращення розвитку дитини та підвищення якості життя родини.

Раннє втручання орієнтовано на дітей у перші роки їх життя, оскільки раннє виявлення біологічних та соціальних чинників ризику щодо порушення розвитку дитини дає можливість своєчасно почати інтенсивну допомогу в ранньому віці, коли розвиток дитини особливо піддається впливу. У цей період є найвищі шанси запобігти появі обмежень як у функціонуванні сім’ї, так і в фізичному та психосоціальному розвитку дитини.

Денверську модель раннього втручання засновано на уявленнях про закономірності розвитку дітей грудного та раннього віку та про негативний вплив РАС на ранній розвиток. Метою втручання є покращення здатності дитини з РАС вчитися на основі власного досвіду та взаємодії з дорослими. Особлива увага приділяється розвитку соціально-емоційних, когнітивних і мовленнєвих здібностей. Денверську модель може бути реалізовано вдома або у дитячих закладах підготовленими фахівцями або батьками. Вона передбачає використання звичайних повсякденних занять для побудови ситуацій взаємодії дитини з РАС з іншими людьми, навчання її спілкуватися та вчитися. Денверська модель об’єднує підхід, що базується на розвитку дитини в ході природної гри та взаємодії з дорослим, з принципами прикладного аналізу поведінки. Досвід практиків показує, що під впливом роботи за Денверською моделлю у дитини з РАС може помітно зрости активність у спілкуванні, сформуватись здатність до достатньо ефективної взаємодії з близькими та педагогами, що стане в подальшому хорошим підґрунтям для навчання. Якщо дитина з РАС не отримала раннього втручання в перші роки життя, то підходи Денверської моделі може бути застосовано і в більш пізньому віці, звичайно, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дитини.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДОШКІЛЬНИКІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ТРУДНОЩАМИ ЛЕГКОГО СТУПЕНЯ ПРОЯВУ

2025-03-19T08:20:24+02:00

У статті окреслено актуальність проблеми розроблення та апробації української технології формування соціального інтелекту в дошкільників з інтелектуальними труднощами легкого ступеня прояву. Розкрито, що наразі в спеціальній психології визначено необхідність формування у дітей з інтелектуальними труднощами легкого ступеня прояву соціально-особистісного та емоційного розвитку в низці досліджень, де побіжно обґрунтовується необхідність формування такого феномену як соціальний інтелект. Розкрито, що цілісно технологія складається з цільового, методологічного та змістовно-процесуального етапів реалізації. Визначено в якості об᾽єкта компоненти соціального інтелекту дошкільників з інтелектуальними труднощами легкого ступеня прояву, які необхідно сформувати: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, емоційно-суб᾽єктний та морально-поведінковий. Теоретично обґрунтовано необхідність використання у процесі формування поліпідхідної цілісності наукових підходів: компетентнісного, особистісно-зорієнтованого, системного, наративного та технологічного. Обґрунтовано та експериментально перевірено умови формування соціального інтелекту в дошкільників з інтелектуальними труднощами легкого ступеня прояву: 1) розвиток у дошкільників із інтелектуальними труднощами легкого ступеня прояву особистісних здатностей до соціальної взаємодії в діадах «дитина-одноліток та «дитина-дорослий»; 2) соціальне проєктування освітнього середовища закладу дошкільної освіти та інклюзивно-ресурсного центру; 3) формування навичок когнітивної і соціальної децентрації в діадах «дитина-одноліток та «дитина-дорослий».

Визначено специфіку корекційно-розвиткового напряму реалізації технології формування соціального інтелекту практичним психологом та вихователем, де в якості методів роботи постають: заняття, психотехніки і вправи. Запропоновано педагогічний інструментарій формування соціального інтелекту в дошкільників із інтелектуальними труднощами легкого ступеня прояву: дидактичні ігри, проблемні ситуації, сюжетні ігри. Зазначено, що зміст консультативно-просвітницького напряму діяльності практичного психолога з вихователями та практичними психологами становлять тематика та структура психологічних консультацій для вихователів, практичних психологів спеціальних та інклюзивних закладів дошкільної освіти з формування соціального інтелекту в дошкільників з інтелектуальними труднощами легкого ступеня прояву, а саме: тематика та структура лекційно-практичних тренінгових занять для батьків, які виховують дошкільників з інтелектуальними труднощами легкого ступеня прояву з формування соціального інтелекту.

ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ АНАЛІЗ МОТИВАЦІЙНО-ВОЛЬОВИХ ЧИННИКІВ ВІДПОВІДАЛЬНОГО БАТЬКІВСТВА У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2025-03-19T08:20:22+02:00

У статті здійснено диференційний аналіз мотиваційно-вольових чинників відповідального батьківства у вихованні дітей дошкільного віку з нормотиповим і порушеним інтелектуальним розвитком. Проаналізовано теоретичні дослідження, які вивчали психологічні конструкти батьківського виховання. На основі теоретичного аналізу виокремлено цілемотиваційні та структурно-організаційні чинники відповідального батьківства, які проаналізовано у контексті емпіричного дослідження.

Під час експериментального вивчення здійснено оцінку рівня сформованості компонентів відповідального батьківства через реалізацію батьківських функцій у сім’ях, котрі виховують дітей із порушеннями інтелекту. Для досягнення цієї мети автором було виділено такі ключові етапи, які охоплюють різні аспекти відповідального батьківства: дослідження цілемотиваційного компоненту відповідального батьківства, який проявляється у батьківському ставленні до дошкільників як центрального компонента реалізації батьківських функцій; аналіз здатності до самоорганізації та уміння вибудовувати виховний процес, що визначає структурно-організаційний компонент відповідального батьківства.

Загальний аналіз результатів дослідження дав змогу з’ясувати фактори, які є ключовими у вихованні дошкільників із нормотиповим і порушеним інтелектуальним розвитком. Зроблено висновок про окремі диференційні відмінності щодо батьківського ставлення, прийняття, співпраці, організованості, самоконтролю, віри у переспективне майбутнє дітей із різними інтелектуальними можливостями.

НАПРЯМИ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ РОБОТИ З БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ НА ЕТАПІ ВКЛЮЧЕННЯ В ІНКЛЮЗИВНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР

2025-03-19T08:20:20+02:00

Метою статті є визначення основних напрямів просвітницької роботи з батьками дітей з особливими освітніми потребами (ООП) у процесі включення в інклюзивний освітній простір. Здійснено аналіз сучасних досліджень, присвячених процесу модернізації освіти дітей з особливими потребами, з урахуванням реалій сучасного життя. Описано актуальні тенденції удосконалення інклюзивної системи навчання. Виявлено, що необхідність психологічної роботи з батьками дітей з ООП зумовлено проблемами, зокрема: суперечливими почуттями до дитини, відстороненістю від неї, передачею відповідальності за дитину державним навчальним закладам тощо. Визначено напрями просвітницької роботи з батьками дітей з ООП як умови їхнього залучення до єдиної команди у процесі входження дитини в інклюзивний освітній простір: ознайомлення батьків з результатами психодіагностичного обстеження дитини з метою встановлення її рівня психічного розвитку, індивідуально-психологічних особливостей, готовності до навчання в умовах інклюзії; обговорення об’єктивного потенціалу розвитку дитини (за даними психолого-медико-педагогічної консультації), зокрема, можливості опанування освітнім стандартом у передбачені терміни, за умови, якщо батьки мають змогу долучатися до цього процесу; надання батькам системи рекомендацій щодо організації навчального середовища та відповідних умов для навчання дитини з особливими потребами під час виконання домашніх завдань; повідомлення батькам результатів моніторингу динаміки навчальної та соціально-психологічної адаптації дитини з особливими потребами в інклюзивному класі, перебігу її психічного та соціального розвитку; інформування батьків щодо визначення шляхів саморозвитку та самовиховання дитини з особливими потребами; розкриття ролі впливу різних стилів сімейного виховання на формування особистості дитини. Обґрунтовано, що просвітницька робота з батьками дітей з особливими потребами має бути специфічною за змістом та методами, ґрунтуватися на оновленні та модифікації психолого-педагогічних знань, з визначенням шляхів їх реалізації в сучасних умовах навчання, соціалізації, життєдіяльності дитини.

Формування досвіду практичної інклюзії у студентів-логопедів

2025-03-19T08:20:17+02:00

У статті розглянуто роль інноваційних практичних технологій у підготовці студентів-логопедів під час навчання у ЗВО. Метою статті було описати технологію формування досвіду практичної інклюзії у студентів-логопедів в умовах розвивального інклюзивного простору за допомогою інноваційних інструментів.

Дослідження підкреслило важливість практичної підготовки студентів-логопедів до роботи в умовах інклюзивного розвивального простору та використання для цього інноваційних технологій навчання, побудованих на особистісно-орієнтованому підході. Також автори обґрунтували ефективність та переваги застосування інноваційних практичних технологій планування та роботи в умовах інклюзивного навчального закладу.

Проаналізовано досвід використання основних технологій планування: MAPS (Making Action Plans), PATH (Planning Alternative Tomorrows With Hope), COACH (Choosing Options Accommodations for Children), SMART. Досліджено також інтерактивні методики практичної підготовки студентів-логопедів до роботи в умовах інклюзивного розвивального простору: скаффолдінг, технологічні стратегії, тренінгові заняття та елементи тренінгів «Психологічна стабільність логопеда в умовах інклюзивного навчального закладу», практико-методичні тренінги на теми «Мотиви логопедів до роботи в умовах інклюзії», «Інноваційні технології в роботі логопеда в умовах інклюзивного навчального закладу», методика «Відкритий мікрофон», майстер-класи «Технології організації розвивального освітнього простору в умовах інклюзії», «Інтерактивна логопедія в інклюзивному навчальному закладі», «Наповнення кабінету логопеда в умовах інклюзії», інтерактивні презентації «Основні тенденції розвитку технологій інклюзивного освітнього простору», рекламна акція «Технології навчання як основа логокорекційного процесу», мозковий штурм «Як правильно обрати технологію планування майбутнього дитини з порушеннями психофізичного розвитку», методика «Велике коло», вебінари з обміну досвідом впровадження інноваційних методик інклюзивного навчання.

Успішність мовленнєвого розвитку дітей в умовах інклюзивного розвивального простору, їх соціалізація проявляється в тому випадку, коли логопеди демонструють свої практичні професійні навички шляхом використання інноваційних технологій планування та роботи.

СТВОРЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ЗАВДАНЬ НА ОНЛАЙН-СЕРВІСАХ – МОЖЛИВІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРАЄКТОРІЇ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

2025-03-19T08:20:16+02:00

Ця стаття досліджує можливості використання онлайн-сервісів для створення інтерактивних завдань з метою забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку дитини. У статті розглядаються переваги інтерактивного навчання, аналізуються різні онлайн-платформи та інструменти, які дають можливість створювати персоналізовані завдання. Особлива увага приділяється тому, як інтерактивні завдання можуть допомогти учням розвинути критичне мислення, творчість та навички самостійного навчання. Стаття також містить практичні поради щодо використання онлайн-сервісів для створення ефективних інтерактивних завдань, які враховують індивідуальні потреби та можливості кожної дитини. Метою статті є аналіз сучасних онлайн-сервісів для створення інтерактивних завдань з метою забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку дитини/учня. Для досягнення поставленої мети та розкриття тематики було використано методи аналізу, систематизації, порівняння та узагальнення. Висновки: персоналізація навчання під час застосування інтерактивних завдань в навчальному процесі відбувається завдяки комплексу факторів, які дають змогу адаптувати освітній досвід під індивідуальні потреби та особливості кожної дитини: адаптивність завдань (інтерактивні завдання мають можливість змінювати рівень складності або тип вправ залежно від успіхів та помилок учня); вибірковість матеріалу; персоналізований зворотний зв’язок; відстеження прогресу; індивідуальні навчальні плани (на основі даних про успішність та інтереси учня може бути створено індивідуальні навчальні плани, які враховують його темп навчання, стиль сприйняття інформації та інші особливості). Інтерактивні завдання в навчальному процесі стають потужним інструментом для персоналізації навчання, що сприяє більш ефективному та цікавому засвоєнню знань кожною дитиною.

ЙОГО ІМ’Я – В КОГОРТІ ВИДАТНИХ СУЧАСНИХ ВЧЕНИХ-ДЕФЕКТОЛОГІВ УКРАЇНИ І СВІТУ АКАДЕМІКУ В. М. СИНЬОВУ – 85!

2025-03-19T08:20:13+02:00

14 березня 2025 року виповнилося 85 років видатному українському вченому, Заслуженому юристу України, доктору педагогічних наук, професору, дійсному члену (академіку) НАПН України, президенту Асоціації корекційних педагогів України Віктору Миколайовичу Синьову.