Формування соціальної компетентності як загальний показник розвитку особистості

Анотація

Стаття розкриває можливості формування соціальної компетентності молодших школярів. Роз-
кривається і характеризується поняття «соціальна компетентність», його компонентний і рівне-
вий склад. Представлені способи формування соціальної компетентності молодших школярів у
навчальній і виховній діяльності. Проаналізовано результати вивчення соціальної компетентності
молодших школярів. Автор статті зазначає, що однією з вимог нових державних освітніх стандартів
початкової загальної освіти до особистісних результатів засвоєння основної освітньої програми ви-
ступає формування навичок конструктивної соціальної взаємодії з однолітками та оточуючими, го-
товність вибудовувати свою поведінку відповідно до загальноприйнятих норм і правил, самостійно
працювати і відповідати за власні вчинки, розвинути соціальну компетентність.
Несформованість навички спілкування в дитинстві негативно впливає на подальшу соціалізацію
дорослої людини. На сучасному етапі суспільства виявлена тенденція зростання негативних і де-
структивних явищ серед молоді (жорстокість, підвищена агресивність, відчуженість), які мають
свої витоки в дошкільному дитинстві. Актуальна для дослідження позиція ряду вчених: говорити
про компетентність до досягнення певного віку, що є недостатньо коректним у смисловому пла-
ні, оскільки можливість самостійно взаємодіяти з досить широким соціальним оточенням, стаючи
певною мірою суб’єктом саморозвитку, з’являється не раніше, ніж у підлітковий період. Тому сто-
совно до молодшого шкільного віку правомірно говорити про набуття необхідно-достатньої со-
ціальної компетентності. Упровадження компетентнісного підходу в практику шкільної освіти вияв-
ляє протиріччя між сучасними завданнями навчання і виховання дітей і реальними можливостями
їх якісної реалізації. Труднощі практичної діяльності, емоційного опосередкування, соціального на-
слідування, міжособистісної взаємодії, що виникають у дітей старшого дошкільного віку, обумов-
люють особливу актуальність проблеми формування соціальної компетентності школярів.
У статті розглядається поняття соціально-психологічної компетентності як найважливішого пси-
хологічного компоненту культури і комунікації молодшого школяра, який вивчався вітчизняними
психологами. А також розкривається проблема соціалізації в колективі і шляхи фахової допомоги
дітям у соціальній адаптації.