До питання створення універсальних освітніх програм для дітей з особливими мовленнєвими потребами

Анотація

Інноваційне наукове бачення в галузі спеціальної освіти полягає у впровадженні нових підходів з метою гуманізації сфери соціономічних професій, удосконалення навчання дітей з особливими освітніми потребами (ООП) в умовах інклюзії, у тому числі розробленні оновленого курикулуму, спрямованого на задоволення наявних потреб конкретної дитини, з відповідною організацією освітнього середовища (створення індивідуальної програми розвитку; адаптація, модифікація шкільних програм; збільшення часу на опанування навчального матеріалу; залучення до підтримки міждисциплінарної команди фахівців; застосування допоміжних засобів навчання тощо).

Досить чисельною категорією дітей з ООП є молодші школярі з особливими мовленнєвими потребами, які, хоч і здобувають цензову освіту, навчаючись за типовими загальноосвітніми програмами, мають специфічні порушення як усного, так і писемного, як імпресивного, так і експресивного, як зовнішнього, так і внутрішнього мовлення, а також своєрідне протікання інших вищих психічних функцій – гнозису, праксису, мнестичних і мисленнєвих процесів, емоційно-вольової сфери, що, своєю чергою, потребує характерологічного наповнення освітніх програм, з урахуванням наявних труднощів і рівнів підтримки.

Саме тому нами, відповідно до системно-синергетичного принципу, розроблені універсальні освітні структуровані та водночас дисипативні нелінійні програми (адаптаційно-ігровий цикл – 1-2 класи, основний цикл – 3-4 класи Нової української школи), якими передбачено урахування пропедевтичних, навчально-виховних і корекційно-розвивальних завдань, що враховують сучасні тенденції спеціальної освіти на всіх рівнях, дозволяють простежити горизонталь міждисциплінарних діалогів, забезпечують наступність між дошкільною та шкільною ланкою, складають базис адаптаційного циклу (5-6 класи) та базового предметного навчання (7-9 класи).

Нами були використані методи теоретичного рівня дослідження (аналіз, синтез, систематизація, генералізація, індуктивний і дедуктивний), а також емпіричні логопсиходіагностичні методи.